Вченi – картоплярi

Селекція картоплі, тобто створення нових її сортів, не кажучи вже про її генетичні основи, започаткована в Україні лише у 20-х роках.

Перші наукові розробки в картоплярстві здійснювалися великими ентузіастами, яким притаманні висока наукова ерудиція і відданість справі. Саме селекційна робота була чи не першою серед досліджень, що зумовлювалося відсутністю вітчизняних сортів, пристосованих до різноманітних природно-економічних умов виробництва.

В Україні вона започаткована професором сільськогосподарського факультету Київського політехнічного інституту М.К. Малюшицьким. Проведення дослідів з картоплею він розпочав у 1914-1916 рр. на Київській крайовій дослідній станції. М.К. Малюшицький зібрав першу в Україні колекцію рослин картоплі (близько 500 зразків), а також став автором першого сорту картоплі української селекції, який і був названий Пиріжок Малюшицького. У 1927-1928 рр. М.К. Малюшицький працював на посаді директора Центральної бульбової станції в Білорусії і за праці з картоплезнавства був обраний дійсним членом Білоруської академії наук.

Поряд з М.К. Малюшицьким працював його учень І.Я. Путькалюк. Він — співавтор перших районованих в Україні сортів картоплі — Червоноспиртова та Стахановська, що призначені для технічної переробки.

Однак це був тільки початок селекції. У 30-х роках з картоплею розгорнуто цілеспрямовану селекційну роботу. Учень і співробітник лабораторії М.К. Малюшицького Р.Д. Шехаєв започаткував селекційну роботу зі створення технічних сортів кортоплі на дослідному полі (с. Немішаєве) Всесоюзного науково-дослідного інституту ферментативної та плодово-ягідної промисловості. У 1932-1941 рр. під його керівництвом були створені технічні сорти Стахановська, Червоноспиртова, Рясна, виділено клон сорту Вольтман, який отримав сортову назву Вольтман 1177. Всі вони придатні для виробництва спирту і крохмалю.

Понад 50 років наукової роботи, зокрема з виведення нових сортів, присвятив картоплярству кандидат с.-г. наук О.І. Терещенко. В 30-х роках він працював асистентом агровідділу НДІ ферментативної і плодоовочевої промисловості в с. Немішаєве Київської області. З 1946 р. працював завідуючим відділом селекції і насінництва Київської сільськогосподарської дослідної станції Всесоюзного НДІ спиртової промисловості, пізніше — завідуючим відділом селекції картоплі Немішаївської дослідної станції, а з реорганізацією останньої і створенням у 1968 р. Українського НДІ картопляного господарства — завідуючим відділом селекції цього інституту. Характерною особливістю селекційних доробок О.І.Терещенка і керованого ним колективу є високі смакові і кулінарні якості створених сортів продовольчої картоплі. Він є одним із співавторів сортів картоплі Червоноспиртова, Стахановська, Катюша, Чотирьохсотка, Бородянська, Смачна, Чарівниця, Немішаївська ювілейна, Луговська, Українська рожева та багатьох інших. Багато з них досить поширені у колективних і державних господарствах, на городах, дачних ділянках.

На Поліській дослідній станції ім. О.М.Засухіна селекційна робота з культурою картоплі проводилася з 1929 р. М.Ф.Островський, І.М.Бодисько, І.В.Карпович, А.Д.Бєліков і В.М.Кирієнко завершили роботу над виведенням сорту Роза Полісся, розпочату ще І.Я.Путькалюком, а також створили нові сорти Крепиш, Островська, Баранівська, Поліська 36, які були районовані в 1939 р.

Селекційну роботу на цій станції з 1967 по 1982 рр. очолював заслужений агроном України, лауреат Державної премії І.В. Карпович. З його участю створені й районовані сорти Житомирянка, Малинчанка, Ікар, Каскад Полісся, Радомишльська та інші.

В останні роки на Поліській дослідній станції успішно працює над створенням столових сортів картоплі з високими харчовими і кулінарними якостями В.І. Сидорчук. Тут він з 1982 р. очолює лабораторію селекції. З 1994 р. кандидат с.-г. наук В.І. Сидорчук очолює колектив Поліської дослідної станції. При його безпосередній участі виведено і районовано ряд сортів, зокрема Зов, Пост 86, Посвіт, Гарт та інші, площі вирощування яких з року в рік зростають. Характерною особливістю більшості з них є раннє формування товарного врожаю, придатність для механізованого виробництва, добра лежкість.

Відомі роботи з селекції та насінництва картоплі І.Г. Пушкарьова. Він вперше у світовій практиці в 1930 р. на основі гібридизації за участю виду Solanum demissum створив стійкий проти фітофторозу сорт картоплі Фітофторостійка 8670. Пізніше (з 1957 по 1967 р.) він очолював кафедру селекції і насінництва Білоцерківського сільськогосподарського інституту.

На Заході України наукові дослідження з картоплею зосереджені в основному в Інституті землеробства і тваринництва західного регіону УААН та у Львівському сільськогосподарському інституті.

Значну роботу з селекції картоплі проводив професор, доктор с.-г. наук, завідуючий кафедрою селекції і насінництва Львівського сільськогосподарського інституту І.Д.Нечипорчук, а зараз — доктор с.-г. наук І.І.Тимошенко. Вони є авторами сортів Львівська біла, Гібридна 14, Нестерівська, Львів’янка, Львівська синьоока, Татьянка, Прикарпатська.

В Інституті землеробства і тваринництва західного регіону селекційну роботу з картоплею здійснювали професори Г.М. Фаворов та В.Г. Влох. Тут створені сорти Карпатська, Верховина, Мавка, Полонина, Слава. Нині там продовжує працювати над цією проблемою кандидат с.-г. наук Л.А. Ільчук.

Виведення і впровадження урожайних сортів картоплі — економічно найвигідніший спосіб підвищення продуктивності галузі. В останнє десятиріччя селекціонери особливу увагу приділяють створенню сортів, стійких до найбільш поширених хвороб і шкідників, а також підвищенню їх смакових якостей (вміст сухих речовин, білка, вітамінів, дієтичні ознаки та ін.). На належному рівні цю роботу розгорнуто в Інституті картоплярства УААН (До 1993 р. Український науково-дослідний інститут картопляного господарства).

З 1973 р в інституті селекцію картоплі очолює доктор с.-г.наук А.А.Осипчук, який на основі міжвидової гібридизації і насичуючих схрещувань створив сорти з підвищеним вмістом крохмалю (сорт Зарево — сирого протеїну — понад 3, крохмалю — до 30%), високими смаковими якостями та стійкістю проти хвороб та шкідників. З його участю виведено і внесено в Державний реєстр 14 сортів картоплі. Вони характеризуються відносною стійкістю до грибних, бактеріальних та вірусних хвороб, а окремі — до колорадського жука і нематод. Всі вони стійкі до раку картоплі.

У селекційному процесі важливу роль відіграє створення основи для виведення сортів картоплі — одержання вихідного генетичного та селекційного матеріалу. З цією метою у складі відділу селекції організовані лабораторії вихідного матеріалу і біотехнології та біохімії. Провідні вчені цих лабораторій — доктор с.-г. наук А.А.Подгаєцький і кандидати наук В.І.Оверчук, З.В.Родіонова, М.А.Піка, В.А.Тарасенко удосконалили методичні підходи для формування донорів спадковості та одержання вихідного матеріалу зі стійкістю проти ряду патогенів. Серйозні фундаментальні дослідження проведені щодо застосування методів клітинної та генетичної інженерії. У розвиток цього напрямку вагомий внесок зробили доктори біологічних наук В.А.Сидоров та А.А.Кучко. Використання вихідного матеріалу в селекційному процесі дає можливість результативніше проводити роботу з створення сортів картоплі, стійких до хвороб і шкідників, а також з високими кулінарними якостями та комплексом господарськи цінних ознак. Цьому сприяють фізіолого-біохімічні дослідження, зокрема фізіолого-біохімічної природи потемніння м’якуша, підвищення вмісту вітамінів і білка, а також визначення ступеня залежності продуктивності селекційного матеріалу від вмісту сухих речовин і крохмалю в бульбах.

Одним із головних напрямків науково-технічного прогресу в картоплярстві є удосконалення насінництва та виробництво високопродуктивного здорового садивного матеріалу.

У зоні Полісся з 1933 р. науково-дослідну роботу з насінництва картоплі на Немішаївській дослідній станції очолював кандидат с.-г. наук О.О.Зубченко. Завдяки організаційно-методичній роботі під його керівництвом у 1941 р. в сировинних зонах спиртових заводів України практично всі посіви були сортовими. З часу створення Українського науково-дослідного інституту картопляного господарства і до 1979 р. О.О.Зубченко очолював лабораторію первинного насінництва. Він — співавтор сортів картоплі Бородянська, Чарівниця, Смачна.

На початку 30-х років наукові дослідження з картоплею в умовах Степу України започатковані Т.Д.Лисенком. До цього часу (з 1924 р.) насіннєву картоплю в насінницькі господарства півдня України завозили з північних районів. З 1935 р. розпочато впровадження у колгоспно-радгоспне виробництво запропонованих ним літніх посадок, площі під якими невпинно зростали.

У цей період в Одеському селекційно-генетичному інституті дослідження з питань південного картоплярства проводив також О.М.Фаворов. Під його керівництвом розроблялася система насінницьких і технологічних прийомів вирощування картоплі в умовах високих температур і малої кількості опадів південних районів, зокрема місце картоплі в сівозміні, обробіток грунту, боротьба з хворобами і шкідниками, карантинні об’єкти. Для боротьби з виродженням, тобто втратою насіннєвих якостей бульб, у засушливих умовах впроваджувався спосіб літнього садіння картоплі.

Разом з О.М.Фаворовим над проблемою розвитку картоплярства на півдні творчо працював А.Ф.Котов. У довоєнні роки (1928-1940) проведена значна робота щодо впровадження у виробництво районованих у Степу ракоімунних сортів. Ними здійснювалася також селекція картоплі для південного регіону, зокрема створено сорт Одеська 24.

У 60-70-х роках дослідження з питань південного картоплярства продовжив кандидат с.-г. наук М.С.Бойко. Спочатку як директор радгоспу, а згодом — як завідуючий відділом картоплярства Українського науково-дослідного інституту зрошуваного землеробства. Ним розроблена система вирощування насіннєвої картоплі ранніх сортів методом двоврожайної культури та індустріальна технологія вирощування ранньої картоплі на зрошуваних землях півдня України. Разом із співпрацівниками, кандидатами с.-г. наук Б.О.Бенюхом та І.П.Бугаєвою, розроблена і впроваджена прогресивна технологія літнього садіння картоплі свіжозібраними бульбами, що забезпечує одержання в південних областях України 140-180 ц/га насінного матеріалу.

Значним внеском у розвиток насінництва картоплі стали наукові дослідження завідуючого лабораторією клонального мікророзмноження Інституту картоплярства УААН кандидата біологічних наук Д.П.Остапенка. Ним розроблений спосіб оздоровлення насіннєвої картоплі від вірусних та бактеріальних хвороб на основі меристеми і термотерапії. Запропонований і впроваджений Д.П.Остапенком спосіб одержання мікробульб з меристемних рослин дає можливість прискореного розмноження оздоровленого насіннєвого матеріалу. Спосіб базується на застосуванні біотехнологічного методу в насінництві і є одним із напрямків впровадження досягнень науково-технічного прогресу в практику сільськогосподарського виробництва, що поряд з якісними показниками дає економічно значущі результати. В Україні на основі розробленої під керівництвом Д.П.Остапенка технології організовані 23 біотехнологічні лабораторії з насінництва картоплі, і понад 50% еліти, вирощеної в елітгоспах, виробляється на оздоровленій основі.

За участю В.Є.Свертоки, з 1979 р. завідуючого відділом насінництва Інституту картоплярства, розроблені ефективні технологічні прийоми виробництва еліти і насіннєвого матеріалу на оздоровленій основі, що широко впроваджується в картоплярських господарствах.

Вивчення технологічних прийомів вирощування картоплі, зокрема агротехніки і застосування добрив, мають давню історію. Поглиблені комплексні розробки з цих та інших питань проводились, починаючи з початку двадцятого століття, але особливого розвитку набули у післявоєнні роки.

Наукову роботу з технології вирощування картоплі в сировинних зонах спиртових заводів України в 30-50 роках, а згодом для районів Полісся проводив кандидат с.-г. наук Г.М.Тищенко.

А.П. Ящук, кандидат с.-г. наук, ректор Житомирського сільськогосподарського інституту (1955-1960 рр.), завідуючий відділами Українського науково-дослідного інституту землеробства (1960-1968 рр.) та координації і науково-технічної інформації Українською науково-дослідного інституту картопляного господарства як науковець вивчав загальні технології вирощування картоплі, зокрема ранньої, в зоні Полісся на дерново-підзолистих та торф’яних грунтах.

П.М. Настенко, завідуючий відділами механізації спочатку Немішаївської дослідної станції (1947-1954 рр.), а з 1954 р. — Київського філіалу Всесоюзного науково-дослідного інституту спиртової промисловості, в співпраці з Рязанським заводом сільгоспмашин сконструював і впровадив у виробництво картоплесаджалку КСК-2. Він працював також над розробкою технологічних процесів механізованого садіння і збирання картоплі.

В.А. Вишневський, кандидат с.-г. наук, в 1970-1994 рр. — директор Поліської дослідної станції ім. О.М. Засухіна Інституту картоплярства УААН, проводив дослідження щодо обгрунтування картоплярських сівозмін та технології вирощування картоплі на піщаних грунтах Полісся. Він є також співавтором сортів Поліська рожева, Житомирянка, Малинчанка, Ікар, Каскад Полісся, Зов та інших.

В зоні північно-східного Полісся науково-дослідна робота в картоплярстві проводилася на створеній у 1963 р. Чернігівській дослідній станції по картоплі, яка спочатку була підпорядкована Українському науково-дослідному інституту овочів і картоплі, а з 1968 р. — Інституту картоплярства УААН. Цю роботу тут очолював кандидат с.-г. наук В. Д. Волков, директор станції з 1963 по 1986 р. Він досліджував проблеми картоплярства зони північно-східного Полісся. Його заступником з наукової роботи (1963-1987 рр.) Я.І.Прошко опрацьований ряд питань з технології виробництва і вдосконалення насінництва картоплі в умовах східного Полісся. Він — заслужений агроном України, співавтор сорту Райдуга Полісся.

З 1986 р. Чернігівську дослідну станцію по картоплі (з дослідним господарством) очолив кандидат с.-г. наук Г.М.Колонтай. Разом з іншими провідними вченими станції, кандидатами с.-г. наук М.Н.Стукалом, О.Ф.Онищенком, Г.В.Даньком, він проводить науково-дослідну та господарську роботу за різними напрямками картоплярства у Чернігівській області.

Доктор с.-г. наук, професор, завідуючий кафедрою селекції та насінництва Білоцерківського сільськогосподарського інституту М. Я. Молоцький тривалий час працював директором Сквирського дослідного поля Українського науково-дослідного інституту овочівництва і баштанництва. Він розробив технологію підготовки садивного матеріалу, що дозволяє удвічі скоротити норму садіння, підвищити коефіцієнт розмноження картоплі.

Доктор с.-г. наук, завідуючий відділом технологій зберігання та переробки овочевих культур і картоплі, колишній (до 1993 р.) директор Київської дослідної станції Інституту овочівництва і баштанництва С. Ф. Поліщук значну увагу приділяв науковим дослідженням з питань збереження насіннєвих і продовольчих якостей бульб. Запропонований ним потоковий метод збирання картоплі, за яким бульби завантажуються у контейнери безпосередньо з-під комбайна в полі і зберігаються у такому стані, дає можливість значно знизити травмованість бульб, а також втрати від потемніння м’якуша і загнивання під час зберігання. Значне місце в його науковій роботі зайняло вивчення впливу суми температур періоду зберігання бульб на їх насіннєві якості. З 1993 р. станцію очолює кандидат с.-г. наук О. В. Горкуценко, він вносить значний науковий вклад в технологію вирощування ранньої картоплі. Доктор с.-г. наук, професор, завідуючий кафедрою рослинництва Дніпропетровського сільськогосподарського Інституту І.А. Лук’яненко проводив дослідження з вирощування картоплі в умовах Степу України. Зокрема, він удосконалив технологію вирощування картоплі для Дніпропетровської, Запорізької і Донецької областей. Узагальнив наукові розробки з картоплярства південних районів. К.О. Янатьєвою на Донецькій овоче-баштанній дослідній станції розроблена та запропонована до виробництва конвейєрна технологія вирощування картоплі для забезпечення промислових центрів Донбасу ранньою продукцією.

З 1970 р. наукові дослідження з удобрення картоплі здійснював завідуючий лабораторією удобрення Українського науково-дослідного інституту карптопляного господарства М.Ю.Власенко. На підставі багаторічних досліджень ним обгрунтовані біологічно оптимальні норми добрив для ряду поширених сортів при вирощуванні продовольчої картоплі, а також система удобрення насіннєвої картоплі. Цей напрям досліджень ліг в основу його докторської дисертації. З 1986 р. доктор с.-г. наук, професор М.Ю.Власенко — завідуючий кафедрою ботаніки та фізіології рослин Білоцерківського сільськогосподарського інституту.

Поглиблені наукові дослідження з агротехніки вирощування картоплі та обгрунтування зональних інтенсивних технологій проводяться в Інституті картоплярства завідуючим лабораторією агротехніки, кандидатом с.-г. наук П.Ф. Каліцьким. Результатом багаторічних досліджень є визначення оптимальних технологічних параметрів, сортова агротехніка, гребеневий спосіб садіння бульб, розробка ресурсозберігаючих технологій вирощування картоплі, які широко застосовуються у виробництві в картоплесіючих зонах України.

Створення прогресивних науково обгрунтованих технологій виробництва картоплі та її зберігання є результатом комплексних досліджень технологічних лабораторій Інституту картоплярства та інших науково-дослідних установ України. Різнопланові агротехнічні дослідження були проведені М.С. Колотухою (Інститут землеробства і тваринництва західного регіону) та Я.І. Кошелєвим (Житомирський с.-г. інститут) .

В Інституті картоплярства УААН відділ технології з 1990 по 2004 р. очолював кандидат технічних наук В.В. Кононученко, який вніс вагомий вклад у розробку нових та уточнення деяких відомих технологій вирощування картоплі. З 1968 по 1985 р. лабораторією механізації завідував кандидат технічних наук В.І. Дзюба; в лабораторії захисту рослин 25 років проводив наукову роботу кандидат с.-г. наук О.І. Богданов; лабораторію зберігання картоплі до 1981 р. очолював кандидат с.-г. наук П.П. Болілий, а з 1982 р. — кандидат с.-г. наук Б.П. Федорець; економічні дослідження здійснювали кандидати економічних наук Л.О. Алєксєєв та П. В. Оверчук.

В Україні протягом тривалого часу наукові дослідження з картоплярства проводились роздрібнено і як другорядні входили до землеробських програм науково-методичних центрів

Лише у 70-х роках зі створенням Інституту картоплярства як головного по проблемі в Україні координація та виконання наукових досліджень з проблем картоплярства систематизовані на плановій організаційно-методичній основі й здійснюються за єдиними науково-технічними програмами у 23 науково-дослідних установах України.